Серцем доторкнись до війни: до Дня визволення Миколаєва від німецько-фашистських загарбників

Баллада о 68-ми

Героям николаевского десанта

Как дышится чисто в марте!

В тумане сады висят…

Но красной стрелой на карте

означен твой путь, десант, —

поверх оврагов, излучин

реки, погруженной в сон..

Размеренный скрип уключин

в машину войны включен.

При свете луны досадном

лижет кристаллики льда

разбуженная десантом

мартовская вода,

в порту затаились доты,

уже недалек рассвет…

— Все, отпускайте боты–

обратной дороги нет.

«Чем ты дышишь, кому подражаешь,

дальний сверстник, не знавший тревог?

Сквозь помехи громов и пожарищ

различимое слово, дружок!

В темноте, в кинозале притихшем

нам короткие встречи даны–

разгляди наши лица, братишка,

в пожелтевшем архиве войны!

Я смотрю беспощадно и строго

на твою длинноногую прыть…

Я при жизни успел так немного–

только Родину грудью прикрыть.

Много нас, этот жребий избравших,

но о жизни своей не скорбя,

пусть я буду

последним из павших

за тебя!..»

На них небосвод валился,

вздымалась вода горой–

два дня и две ночи длился

десанта кромешный бой.

Стук спаренных пулеметов–

испариною на лбах!..

Встает морская пехота

с ленточками в зубах

в атаку! —

в мертвом, метельном

вихре —

за рядом ряд…

Навис окровавленным тельником

над Южным Бугом закат.

Потом победные марши

ударили в небосвод,

и принял первые баржи

спасенный десантом порт.

Печатая шаг по брусчатке и

щурясь на солнце вдали,

в бинтах,

будто в белых перчатках,

матросы по городу шли.

Я мальчишкой за ними ринусь:

опоздал я, но, черт возьми,

я — один из десанта, один из

тех шестидесяти восьми.

Я вытягивался в струнку,

я шептал тишине ночной:

«Трубачом,

салажонком,

юнгой —

вы возьмите меня с собой!

Бескозыркою наградите–

выше

нет пацану наград…»

Розы алые на граните.

Отвоеванный город-сад.

Ці пронизливі рядки написав миколаївський поет,  журналіст, головний редактор газети «Вечірній Миколаїв», заслужений журналіст України, справжній патріот свого міста Володимир Пучков, якого, на жаль, вже немає з нами.

Для нього, як і для кожного жителя міста,   28-е березня  не просто звичайний весняний день. Цей день день звільнення міста від німецько-фашистських загарбників. Миколаїв знаходився під окупацією ворожих військ протягом трьох років, і тільки в 1944 році був звільнений від загарбників. З того дня минуло багато років, але городяни, як і раніше, пам’ятають про людей, які вчинили подвиг, які визволили Миколаїв ціною своїх життів.

Щороку, відзначаючи свято визволення Миколаєва від німецько-фашистських загарбників, з вдячністю згадуємо, якою ціною дісталася нам свобода.

(Для ознайомлення з матеріалами тисніть на фото)

Визволення Миколаєва: хроніка забутих днів

День визволення Миколаєва від німецько-фашистських загарбників

День визволення Миколаєва: як це було

Хронологія звільнення міста Миколаєва в березні 1944 року

Окупація та визволення Миколаєва від фашистів

Кінохроніка визволення

Більше дізнатися можна в Музеї «Підпільно-партизанський рух на Миколаївщині в роки Великої Вітчизняної війни. 1941-1944 рр.»

 в  Музеї «Партизанська іскра» м.Миколаєва

та в Миколаївському обласному краєзнавчому музеї (зала № 16)

Дитячі бібліотеки міста  долучаються  до загальноміських заходів (2019р.)

Сценарій «Шлях до перемоги» до Дня визволення міста Миколаєва від німецько-фашистських загарбників

28 березня — День визволення Миколаєва  від німецько-фашистських загарбників. Відзначаємо разом!